Потрійне свято в неділю, 29 жовтня, відзначила церква ХВЄ с. Борбин, що на Млинівщині.
Громада згадувала відразу три події: День Подяки Господу, 100 років з дня свого заснування та завершення реконструкції молитовного будинку.
Розділити радість свята приїхали сотні людей, так що приміщення не могло вмістити усіх відвідувачів. Серед гостей були служителі, вихідці з даного села, представники влади.
Зібрання розпочав пресвітер помісної церкви Василь Кудрик, який попросив Божої присутності на хід служіння, поділився 64-м псалмом з Біблії. Брат пригадав декілька епізодів із свого життя, в яких бачив Господні чудеса.
Спільно було завершено молитву подяки – за хліб, за воду, за благословіння.
Регіональний служитель Микола Свірчук підняв тему пошани до Бога. Опісля побажання висловив старший пресвітер Острозького району Петро Цинко.
Через Велику кількість гостей, було вирішено, щоб кожний служитель лише в декількох хвилинах поділився словом. Короткі проповіді братів чергувалися співом хору, гурту, сольних пісень.
День подяки – хороша традиція в євангельських церквах. Про це сказав народний депутат України Віктор М’ялик, зазначивши, що навіть подав в Раду законопроект про відзначення Дня подяки на державному рівні, адже це необхідно для українського народу.
Шлях, який пройшла Борбинська церква тривалістю в 100 років був непростим. Чимало людей загинуло за ім’я Господа, терпіли страждання, наруги та насмішки. Однак це було тим насінням, яке через роки дало свій плід.
Історія церкви в Борбині тісно пов’язана з селом Посників, у якому перші євангельські віруючі з’явилися ще в 1916 році. Перше ж водне хрещення в селі Борбин відбулося у 1923 році. З того часу Господь невпинно додавав до Церкви спасенних.
До дня ювілею було підготовлено історичний журнал «Пам’ятай весь той шлх…», в якому з ілюстраціями розповідається історія борбинської церкви.
Від дня заснування й дотепер церква мала 9 пресвітерів: Кудрик Григорій Данилович роки служінь (1928-1960), Боярчук Савелій Йосипович (1960-1967), Хараченко Володимир Аристархович (1968-1975), Полицяк Григорій Трохимович (1970-1975), Боярчук Леонід Савелійович (1975-1985), Величко Михайло Миронович (1985-1990), Кудрик Василь Павлович (1990 – й дотепер), Синюк Анатолій Петрович (2006-2009), Гульт Павло Володимирович (з 2018 року).
Церква долучається й до праці милосердя задля біженців і тих, хто постраждав на сході від війни. Лише за короткий час було виготовлено більше 1000 банок тушонок із свинини та яловичини, приготовані овочеві консерви, заготовлено свіжі овочі, які періодично доставляються на схід.
«В селі Борбин проживає 1050 людей. Під час війни дехто виїхав, але зараз повертаються назад. Хотів би подякувати церкві, за те, що вона бере активну участь в допомозі людям, які постраждали від війни. Дуже багато було відправлено продуктів на південь, схід країни», – говорить староста Уїздецького старостинського округу Анатолій Троцюк.
Єпископ Микола Синюк, який є вихідцем з цієї громади, згадував чимало цікавих подій із життя братів та сестер, односельчан.
«Особливий день в моїй рідній борбинській церкві. Зараз я подумки згадую тих братів і сестер, які йшли попереду нас, хто першими сіяв Слово Боже на теренах нашого краю. Можемо з впевненістю сказати: межі наші пройшли по прекрасних місцях! Хоч не завжди було легко, ніколи доводилося робити зібрання на подвір’ї, бо двері будинку були під замком. Але Ім’я Боже продовжувалося славитися! Це оригінальне село, воно подарувало багатьох служителів, єпископів, пасторів», – згадує єпископ.
На закінчення зібрання єпископ УЦХВЄ Рівненщини Олександр Коток підсумував ціль, якої усі зібралися, наголосивши, що дякувати Господу і знаходитися в Домі Божому – то є велика цінність. Ще раз було звершено молитву подяки.
«Дякуємо Богу з цю церкву, також інші церкви нашого Об’єднання, які мають столітню історію. Таких церков на Рівненщині є чимало і ми радіємо цим. Усвідомлюємо, віримо і проголошуємо: це Божа турбота і ведення! Бог благословив Рівненщину по-особливому багатьма спасенними людьми, багатьма церквами. У Бога є ціль і на майбутнє для Своєї Цекрви, Він провадить!», – говорить Олександр Адамович.
Для усіх присутніх, а це більше тисячі людей, місцева церква приготувала обід. Там теж лунали пісні, гості спілкувалися між собою.
Старший пресвітер церкви Василь Кудрик дякує усім, хто доклав свої зусилля в проведенні будівництва і організації свята:
«Немалий відрізок часу пройшла наша церква. В житті бувало різне: як низини, так і висоти. Церква переживала гоніння, переслідування. Багато людей з церкви роз’їхалися по різних країнах, вітаю їх також, адже тут є їхній влад. Бог нас благословив! Ми дякували Господу за вражай, пройдений час, завершення реконструкції комплексу. Велика праця була звершена, і нині радіємо її результатам»
За всі досягнення церква дякує Богові, знаючи, що це Він провадив її Своєю сильною рукою. Христос побудував Церкву, яку навіть ворота пекельні не здолають! І громада в Борбині є частинкою цієї славної, могутньої, непереможної Церкви!
Більш детально дивіться в репортажі:
Олександр ГЕНІШ
