Доля вдови в усі часи була далеко не найлегшою. Позбавлена опіки чоловіка, самотня жінка наражається на різноманітні прикрощі та зловживання. А скільки внутрішнього болю та ран від завданих ударів долі, втрат… На щастя, Церква, за дорученням самого Господа, як ніхто у світі оточує вдів турботою, увагою та підтримкою.

17 квітня в церкві ХВЄ с. Великі Цепцевичі було проведено захід для вдів та вдівців церкви та села. «Бог – моя надія», – таким був девіз зустрічі.

Пресвітер місцевої церкви Михайло Бузян привітав присутніх з Воскресінням, опісля звершили молитву за вдів, які втратили чоловіків на війні. Молилися про те, щоб не множилися вдови…

З словами підтримки до вдів звернувся Михайло Турчик, відповідальний за соціальний відділ у Володимирецькому районі. Старший пресвітер району Сергій Секан підвів до молитви за Україну, за те, щоб Бог зупинив війну.

Перший заступник єпископа УЦХВЄ Рівненщини Олександр Чернюшок говорив про надію, яка дарована в Христі Ісусі. Свого часу двоє учнів йшли дорогою в Еммаус розбиті серцем та зневірені, інші учні були розгублені, переповнені страхом. Однак, їм з’явився Ісус! Зустріч з Воскреслим Ісусом змінює все, змінює стан душі. Христос нині перебуває на небесах, а також з вбогими духом і тими, хто благоговіє перед Його Словом. Він дає надію.

У другій частині зібрання мали благодійний обід.

Загалом на зустрічі були присутні 65 вдів та вдовців. Відвідали зібрання і представники влади, зокрема, голова ОТГ Олена Гребень.

«Праця з вдовами ведеться постійно. Ми підтримуємо продуктовими наборами. Наші брати, молодь, допомагають заготовляти дрова на зиму, обробляти поля. Церква, виконуючи повеління Христа, веде ввсесторонню соціальну роботу, виявляючи любов Божу і турботу до соціально незахищених верств населення», – зазначив Михайло Михайлович Бузян.

Окрім служіння вдовам, у церквах ХВЄ Рівненщини цього тижня відбулося чимало заходів, які стосувалися молоді.

16 квітня, в церкві ХВЄ с. Ставрів Млинівського району на пресвітерське служіння був рукопокладений Павло Сад, на дияконське — Роман Герасимчук. Також на дияконське служіння були обрані Костянтин Гречич та Олександр Блищик. Рукопокладення звершували єпископ Олександр Коток,  заступник Микола Свірчук, ст.пресвітер району Вадим Полицяк та інші служителі. Діючі служителі, пресвітер Адам Сад та диякон Анатолій Рябченко, здали служіння, довіряючи справу Божу новому поколінню.

Цього ж дня відбувся семінар для молоді Зарічненського району. Спікер Кравчук Богдан викладав тему про звільнення від марного життя.

В церкві ХВЄ с. Глинськ відбулося благословенне зібрання за участю церкви села Молодаво, де учасниками зібрання, в основному, була молодь церкви.

В церкві ХВЄ с. Чаква на дияконське служіння було обрано Мирончука Богдана Валерійовича. В зібранні взяли участь старший пресвітер району Сергій Секан та пресвітер Михайло Бузян.

Взагалі, тема молоді в церквах продовжує залишатися актуальною і потребує уваги служителів та батьків. Життя пролітає швидко, і ми часто поспішаємо жити, не завжди встигаючи зловити потяг часу. Літні люди зі смутком та захопленням розповідають про своє дитинство після війни та молодість у колгоспах, які, хоча були складними, були наповнені романтикою та справжнім життям. Вони махають рукою на наступні покоління, кажучи, що молодь не знає, що таке справжнє життя. Старші жаліються на те, що з кожним роком діти стають все гіршими і гіршими. Але чому це сталося? Чому, в еру прогресу та технічних інновацій, молодь з кожним наступним поколінням здається “погіршується”?

Сучасна молодь знає, як підключитися до Wi-Fi, але не знає, як просити прощення; вони знають, як ввійти в Інтернет, але не знають, як відвідати храм; вони знають, що таке боді-арт і пілінг, але не знають про вірність та честь; вони можуть читати англомовні пости на Facebook та Instagram, але не можуть вивчити кілька рядків з Біблії напам’ять.

Молодь живе в момент і теперішньому часі, і роль Церкви у їхньому житті є невеликою, як на відміну від тих, хто жив п’ятдесят-шістдесят років тому. Тоді існували певні ідеали, хоча вони були багато в чому помилковими, адже ґрунтувалися на «підмінних» атеїстично-ідеологічних схемах. Слід зауважити, що багато радянських лозунгів було взято з Євангелія і «підфарбовано» на комуністичний лад, навіть відомий всім заклик: «Хто не працює, той не їсть», – слова апостола Павла (хоча мало хто про це знає) (Сол. 3:10).

Існує безліч викликів, з якими сьогодні доводиться зустрічатися молоді один на один. Вони щодня стоять на роздоріжжі. Від вибору залежить подальше життя, доля. Чи будуть вони в Церкві служити Христу чи підуть за стихіями світу – багато в чому залежить від праці та дій старшого покоління. Залучаймо молодь до служінь, показуймо їм смак благодаті, являймо Христа, підтримуймо в хороших ініціативах!

Читаю статтю під назвою «Втрачене покоління»… Ми дійсно втрачаємо молодь. Не говорю про молодь зі світу, на яку так мало направлено нашої уваги. Втрачаємо своїх. Однак, вони не є втраченим поколінням. Часто неприйняті, часто незрозумілі, часто з помилками, але не втрачені. Не варто ставити хрест. Саме через молодь Бог буде являти пробудження!

Олександр ГЕНІШ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 
Напишіть нам

Добрий день! Якщо у вас є термінове запитання, напишіть нам, залишивши свої контакти.