Щоліта на берегах річок і озер Рівненщини повторюється одна й та ж картина: люди у білому одязі заходять у воду, а на берегу стоять їхні рідні, які часто вперше бачать цей обряд наживо. Про те, чому церква хрестить дорослих, а не дітей, чи можна перехрещуватися і що насправді відбувається з людиною в момент занурення у воду, – в розмові з єпископом, старшим пресвітером УЦХВЄ Рівненщини Олександром Котком.
– Щороку церкви ХВЄ на Рівненщині хрестять сотні людей. Літом практично кожна церква має це свято. Чи можете дати трохи статистики – скільки людей щороку отримують водне хрещення?
–У 2018 році ми хрестили 1240 людей, у 2020-му – 1431, у 2022-му – 1510. До повномасштабної війни ця цифра постійно зростала і вже перевищувала півтори тисячі щорічно. З початком війни ми щороку хрестимо десь близько тисячі людей.
–Це багато чи мало, на ваш погляд?
– Це багато. Хоча могло б бути ще більше.
– Хрещення – доволі незвичний обряд, у багатьох він викликає запитання і навіть здивування. Чому ми це робимо?
– Будь-яка практика чи традиція, яку практикують наші церкви, має мати підтвердження в Євангелії. І тут є дві прямі причини.
Перше – так робив Христос, так робили апостоли. «Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!» (Дії 2:41). Послідовність тут чітка: почули, прийняли, повірили, народились згори, охрестилися. А темничний страж у Дії 16:33 хрестився вночі, одразу після покаяння. Тобто хрещення – це не якась формальність, а часом навіть термінова, обов’язкова річ.
Друге – так заповів Христос: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Матв. 28:19). Хрещення – це публічний вияв того, що людина покаялася у своїх гріхах і пообіцяла Богу завжди виконувати Його волю, що б не сталося у її житті, – служити в доброму сумлінні.
– А чи кожного можуть хрестити? Що для цього потрібно, і чи буває, що людині відмовляють?
– Людина має мати тверезий розум і певні видимі ознаки того, що вона відроджена. Мова про зміну життя. Це має бути добровільне і свідоме рішення. Важливо спочатку навчити людину, а тоді хрестити. Хоч ми і вчимося все життя, стаємо на шлях учнівства, але основні фундаментальні істини людина має знати ще перед хрещенням. Це показує, що вона дійсно має живу віру.
Бувають моменти, коли ми радимо людині ще трохи походити, послухати. Або вирішити певні нюанси в житті, розв’язати якісь вузли, які були зав’язані нею у світі.
– З якого віку можна приймати хрещення? І чому в наших церквах не хрестять дітей?
– Якщо дати універсальну відповідь – то з дорослого віку, з того моменту, як людина повністю відповідає за свої вчинки. У державі повнолітніми вважаються особи, які досягли 18 років, десь так і в нас.
Дітей ми не хрестимо з двох причин. По-перше, ми не бачимо, щоб так робив Христос і апостоли: завжди перед хрещенням слідувало покаяння людини і її свідоме рішення прийняти віру. По-друге, так не вчить Євангелія. Ми читаємо, що таке хрещення: «обітниця Богові доброго сумління» (1 Петр. 3:21). Христос сказав: навчіть і хрестіть. Навчити можна лише дорослу людину. За дітей ми молимося, сім’ї приносять дитину в церкву, де за них моляться і благословляють, а батькам дають настанови щодо виховання.
– Ви особисто хрестили людей. Розкажіть детально, як відбувається цей обряд?
– Хрещення відбувається або у відкритій водоймі, або в закритій – залежить від місцевості. Кандидати до хрещення в білому одязі заходять у воду. Діалог приблизно такий:
– Чи ти віруєш, що Ісус Христос Син Божий? – Вірую! – Чи обіцяєш служити Йому в добрій совісті? – Обіцяю! – На основі твоєї віри хрестимо тебе в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Часто на берегу стоїть ціла родина, яка вперше бачить, як їхня близька людина занурюється у воду, – і це буває сильнішим свідченням, ніж будь-яка проповідь. Людина засвідчує, що починає нове життя.
– Що ж насправді відбувається з людиною в той момент, коли її хрестять?
– Якихось фізичних змін не відбувається. Як пише апостол Петро: «Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа» (1 Петр. 3:21). Спасає віра, а хрещенням людина публічно засвідчує своє рішення йти за Христом. Ми віримо, що в духовному світі ця подія має значення.
– А чи є практика, коли людину перехрещують?
– Якщо вона була хрещена так, як вчить Євангелія, то перехрещувати немає потреби, навіть якщо людина десь відступила. Достатньо покаяння, відновлення.
Але є випадок у Писанні, де довелося перехрещувати – це історія в Коринті: «Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення. І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса. Як почули ж оце, то христились вони в Ім’я Господа Ісуса» (Дії 19:3-5).
– Які права чи переваги отримує людина, яка прийняла хрещення?
– Прийнявши хрещення, людина стає повноцінним членом церкви. Вона має право брати участь в таїнствах, членських зібраннях. Але це не тільки права, а й відповідальність.
– І останнє питання, яке, мабуть, багатьох турбує: чи будуть спасенні нехрещені люди?
– Хто буде спасенним – визначає Бог. Хрещення не дає людині автоматичного спасіння. Вона засвідчує рішення. Спасаємось через віру в Ісуса Христа. Розбійник на хресті хоч і не був хрещений, але опинився в раю. Бувають моменти, коли в людини, яка покаялася, не було можливості охреститися.
Ми ж хрестимося, щоб виконати всю правду Божу. Як каже Євангеліє: «Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його» (Матв. 3:13-15).
Хоча хрещення – це подія одного дня, насправді це тривала і довга праця. Спільна праця людини, Бога і служителів.
Розмову вів Олександр Геніш у програмі «Ми так віримо»
Переглянути відео:
