19 жовтня Церква Християн Віри Євангельської села Чудель урочисто відзначила своє 100-річчя. На святкове богослужіння зібралися численні гості, серед яких єпископи, пастори з сусідніх церков та представники закордонних місій.
Ювілейне служіння сміливо можна вважати могутнім свідченням вірності Бога через ціле століття. Першим з привітанням до присутніх звернувся старший пастор церкви Володимир Хомич. Після прочитання уривку з Писання (Повторення Закону 8:2) та спільної молитви, урочистості розпочалися зі щирої хвали у виконанні молоді та дітей місцевої громади. Вони подарували гостям кілька пісень, серед яких «Хвали Творця як день почнеться», «Під ясним небом» та «Ти чуєш стукіт мого серця».
Пастор церкви Олександр Хомич нагадав присутнім важливі історичні віхи, підкресливши, що «історія має учора, сьогодні та завтра», і закликав до сміливої мети – звіщати Слово Боже тисячам людей. Спільний спів псалму «Проти церкви іде війна» нагадав присутнім про випробування, які долала громада.
Почесний єпископ Володимир Бричка у своєму зверненні (Колосян 3:23) наголосив на важливості вдячності в житті християнина і запропонував молитву за мир в Україні. Загальний спів пісні «Разом ми з вами вірили» об’єднав усіх присутніх у єдиній молитві.
«Разом ми з вами вірили, Разом Христа любили,
Разом дороги міряли, Часто і в заметілі.
Труд для Христа звершали ми, Разом Йому молились,
В вірі були незламними, Бог посилав нам сили.
Разом стояли в істині, Хоч з нас глумились люди,
Прагнули бути чистими, Світло нести усюди.»
Вітати вірян з урочистим днем прийшли пастори з сусідніх сіл: Михайло Самойлик (с. Тинне) та Володимир Опалько (с. Вири). Свято прикрасили музичні номери: авторську пісню виконала Наталія Заєць (с. Кам’яне), а молодіжний хор із с. Зносичі подарував композицію «Третя осінь». Також зі словами благословення виступили пастори Володимир Власюк (с. Зносичі), Володимир Савочка (с. Степань), Сергій Кибиш (с. Кідри) та Боришкевич Назар.
Особливу атмосферу міжнародної підтримки створили гості зі Швеції (організація «Оазис для дітей»), які подарували маленькі свічки, нагадавши, що християни є світлом для світу, а також Віктор Дополюк, диякон церкви «Суламіта» з м. Сіетл, США.
Вірш для присутніх прочитала Оксенюк Тамара, Царук Анатолій звернувся з вітальним словом. Завершив святкове служіння єпископ, старший пресвітер церков ХВЄ Рівненської області Олександр Коток. Звернувшись до громади зі словами з Об’явлення (2:19) – «Я знаю діла твої, і любов, і віру, і служіння, і твою терплячість» – він здійснив молитву подяки за хліб, Слово Боже та воду.
Ця урочиста подія – не лише день народження, а й чергова вершина столітнього шляху, пройденого з Богом. Історія церкви в Чуделі – це епопея віри, мужності та невгасимої любові до ближнього.
За радянських часів віруючі не мали своєї легальної громади, але це не зупинило їх. Вони таємно збиралися, підтримуючи зв’язки з церквами в Сарнах і Тинному. Саме тоді майбутній лідер громади, Володимир Хомич, розпочав небезпечну справу – підпільне друкування українських співників і Біблій.
У 1989 році, з початком «перебудови», християни зважилися на сміливий крок – побудувати власний будинок молитви. За підтримки сільського голови та братських церков, завдяки неймовірному ентузіазму всієї невеликої громади (40 осіб), будівництво було завершене за рік. 27 жовтня 1991 року відбулося перше богослужіння в новому домі молитви.
З того часу церква розгорнула потужну місіонерську та соціальну діяльність: створення хорів, євангелізації в навколишніх селах, відкриття недільної школи, допомога постраждалим від Чорнобиля, гуманітарні місії з іноземними братами. Силами громади було засновано церкву в сусідньому селі Кам’яне.
Сьогодні, незважаючи на виклики війни та пандемії, церква в Чуделі продовжує нести світло. Вона налічує 90 членів (82 у Чуделі та 8 у Кам’яному), має Молитовно-благодійний центр у Сарнах, а в урочищі «Дубки» діє будинок сімейного типу для дітей та проводяться літні табори. Протягом 20 років громада годує людей похилого віку.
Історія церкви в Чуделі – це яскраве беззаперечне того, як віра, об’єднана з активним служінням, може пережити переслідування, війни та пандемії, продовжуючи нести світло надії в місцеву громаду та далеко за її межами.
Олександр ГЕНІШ, Валентина ХОМИЧ