У ці скорботні дні Рівненщина знову схиляє голову в жалобі. Українська Церква Християн Віри Євангельської втратила одразу трьох мужніх воїнів, які віддали життя за свободу і незалежність нашої держави.
Лаврентій Паневник – місіонер, вірний Господу та Україні
Лаврентій Паневник, 1994 року народження, був членом Української Церкви ХВЄ у смт Володимирець. Він активно служив у місіонерських поїздках, присвячуючи своє життя служінню людям і Богу. Під час війни Лаврентій виконував обов’язки пожежника у пожежному відділенні однієї з військових частин.
Його життя обірвалося на передовій. Поховання Лаврентія відбулося 30 червня о 11:40 у Володимирці. Громада прощалася з ним із сумом, але й з надією — бо ті, хто у Христі, матимуть зустріч у вічності.
Володимир Губеня — християнин із великим серцем і вірою
27 червня на Покровському напрямку загинув командир відділення першого мінометного взводу першого штурмового батальйону — Володимир Губеня (позивний “Юкон”), член Української Церкви ХВЄ села Нетреба.
Він народився 22 грудня 1994 року у християнській багатодітній родині, був наймолодшим із дев’яти дітей. Після строкової служби працював, допомагав церкві, був головою ревізійної комісії, будував, служив. У 2021 році прийняв водне хрещення.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Володимир повернувся з Польщі добровольцем. Брав участь у боях під Бахмутом. Навіть після звільнення через сімейні обставини, він знову повернувся до війська — вже після весілля з дружиною Наталією у травні 2024 року. Пройшов навчання у Великій Британії, ніс службу на Покровському напрямку. Загинув 27 червня 2025 року поблизу села Шахове, Донецької області, відвозячи своїх побратимів на позиції.
Його ім’я залишиться символом мужності, віри й любові до рідної землі.
Олександр Коваль — оператор дронів, волонтер
28 червня 2025 року поблизу села Муравка, Донецької області, під час виконання бойового завдання загинув Олександр Леонтійович Коваль — солдат, майстер екіпажу ударних безпілотних систем, житель с. Більська Воля.
Олександру було 28 років. У мирному житті він був активним волонтером ГО “Будуємо Україну Разом”, займався відеозйомкою, допомагав у різних проєктах. В армію призвали у лютому 2025 року. Близькі згадують його як світлу, чуйно віруючу людину, яка завжди приходила на допомогу. Позивний Олександра — “Сова”.
Прощання з Олександром відбулося 3 липня о 11:00 у центрі села Більська Воля.
Ці молоді чоловіки — справжні Герої, вірні своєму народу, своїй землі і Богу. Вони залишили яскравий слід у серцях своїх рідних, друзів, побратимів та церковних громад.
Наші щирі співчуття родинам полеглих.
Молимось. Пам’ятаємо. Не забудемо.